Toer — це шрифт, заснований на сканованих портретах Прамудьї Ананта Тура. Прамудья Ананта Тур був індонезійським автором романів, оповідань, есе, полемічних статей та історичних праць про свою батьківщину та її народ. Його творчість охоплює колоніальний період, боротьбу Індонезії за незалежність, японську окупацію під час Другої світової війни, а також постколоніальні авторитарні режими Сукарно та Сухарто, і вона глибоко пронизана особистою та національною історією. Голландський уряд ув'язнив його з 1947 по 1949 рік.
Твори Прамудьї часом потрапляли в немилість як у колоніальних, так і в пізніших авторитарних урядів. Прамудья стикався з цензурою в Індонезії в дореформенну епоху, попри те, що був добре відомий за межами країни. Голландці ув'язнили його з 1947 по 1949 рік під час Війни за незалежність (1945–1949). Під час зміни влади та переходу до режиму Сухарто Прамудья опинився в епіцентрі політичних змін і боротьби за владу в Індонезії. Сухарто тримав його в ув'язненні з 1969 по 1979 рік на острові Буру в архіпелазі Молуккських островів, тавруючи його як комуніста. Його вважали пережитком попереднього режиму (хоча він сам боровся з попереднім режимом Сукарно). Саме на острові Буру він створив свій найвідоміший твір — «Буруйський квартет». Не маючи доступу до письмового приладдя, він розповідав історію усно іншим в'язням, перш ніж вона була записана і вивезена контрабандою. Прамудья виступав проти деяких політичних курсів першого президента Сукарно, а також проти режиму «Нового порядку» його наступника Сухарто. Політична критика в його творах часто була тонкою, хоча він відкрито висловлювався проти колоніалізму, расизму та корупції нового індонезійського уряду. Протягом багатьох років, які він провів в ув'язненні та під домашнім арештом (у Джакарті після звільнення з в'язниці на Буру), він став знаковою фігурою для захисників прав людини та свободи слова.